Реклама

Новий сімейний кодекс

Новий сімейний кодекс

Запитання:
Подскажите, пожалуйста, в чем отличия процедуры развода в новом и старом семейном кодексе? Спасибо.

Відповідь:
На сьогоднішній день чинним є Кодекс про шлюб та сім’ю України, а “новий” Сімейний кодекс не вступив в дію, оскільки 26.12.2002 р. Верховна Рада України Законом № 407-IV “Про внесення змін і доповнень до Сімейного кодексу України” постановила, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Особливих відмінності в процедурі розлучення “новий” Сімейний кодекс не містить, проте Сімейний кодекс розмежовує сам факт розлучення та факт майнового спору між подружжям, що виникає під час розірвання шлюбу.

Статті 106 та 107 Сімейного кодексу (розірвання шлюбу державним  органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей, та розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя) містять пункт , в якому говориться, що “шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору”. На противагу, в Кодексі законів про шлюб та сім’ю, а саме ст. 41 “ Розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану при взаємній згоді подружжя” та ст.42 “Розірвання шлюбу з особами безвісно відсутніми,  недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або засудженими до позбавлення волі” зазначається, що “у випадку, коли між подружжям, що розлучається, виник спір про майно, яке є їх спільною сумісною власністю,  або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним,  розірвання шлюбу може бути здійснене в суді за заявою подружжя або одного з них”.

Наступна відмінність полягає в тому, що “новий” Сімейний кодекс змінює момент припинення шлюбу зазначеного в “старому” Кодексі: “У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного  стану  шлюб  припиняється у день винесення ним відповідної постанови. У разі розірвання  шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу”, - ст.114 Сімейного кодексу. А стаття 44  Кодексу законів про шлюб та сім’ю зазначає, що часом припинення шлюбу є безпосередньо сама “реєстрація розлучення в державному органі реєстрації актів цивільного стану”.

Статті 119 та 120 Сімейного кодексу України визначають можливість встановлення режиму окремого проживання

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя

  1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити  рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у  разі  неможливості  чи  небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

  2. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного  з подружжя.

Стаття 120. Правові  наслідки  встановлення  режиму окремого проживання подружжя

  1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також  прав  та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

  2. У разі встановлення режиму окремого проживання:
    • майно,  набуте  в  майбутньому  дружиною та чоловіком,  не вважатиметься набутим у шлюбі;
    • дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка;
    • дружина, чоловік можуть усиновлювати  дитину без згоди другого з подружжя.

Запитання:
Где можно узнать какие новые поправки вступают в силу с 1 января 2003 года. Больше всего интересуют изменения относительно одиноких мам.

Відповідь:
Кабінет міністрів України прийняв Постанову 25 грудня 2002 р. N 1951 Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми

Змінами передбачено, якщо непрацююча особа, яка отримує в органах праці та соціального захисту населення допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виявила бажання працювати, виплата цієї допомоги припиняється з дня працевлаштування.

Розділ "Допомога малозабезпеченим сім'ям  з дітьми" викладено у новій редакції.

  1. Відповідно до статті  18-1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми",  право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві  про  народження  дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері.

    Право на допомогу на дітей одиноким матерям  мають  вдови  та вдівці  з  дітьми,  які  не  одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

    Якщо одинока  мати  (вдова,  вдівець)  уклала  шлюб,  за  нею зберігається право на одержання допомоги на дітей,  які народилися до шлюбу,  за умови якщо ці  діти  не  були  усиновлені  чоловіком (дружиною).

    Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей,  право на одержання допомоги,  встановленої на дітей одиноким  матерям,  не  має. При реєстрації  цією  жінкою  шлюбу з особою,  яка є батьком її дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

    Допомога на дітей одиноким матерям не  призначається  у  разі перебування дитини на повному державному утриманні.

    Якщо дитина,  яка  перебуває на повному державному утриманні, під  час  літніх  канікул перебуває вдома, зазначена   допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу.

    Допомога на дітей одиноким  матерям  призначається  незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

  2. Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку  - одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам,  вдівцям),  які мають дітей віком до 16 (учнів - до 18) років.

    Допомога на дітей  одиноким  матерям,  одиноким  усиновителям (вдовам, вдівцям) призначається на кожну дитину.

    Розмір допомоги  перераховується з дня досягнення  дитиною відповідного віку без  звернення  одержувача  допомоги  до  органу праці та соціального захисту населення.

  3. Для одержання допомоги  на дітей  одиноким  матерям до органу праці  та  соціального захисту населення  подаються  такі документи:

    • заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
    •  довідка  державного органу реєстрації  актів цивільного стану про підстави  внесення  до книги  реєстрації народжень відомостей про батька дитини;
    • копія свідоцтва про народження дитини;
    • довідка про проживання дитини з матір'ю,  видана за місцем проживання сім'ї.

    Усиновителі подають також копію рішення про усиновлення.

    Вдови та вдівці подають довідку про те,  що вони не одержують на дітей пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

  4. Допомога  на  дітей  одиноким  матерям  призначається   з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення  дитиною  16-річного (учнями - 18-річного) віку включно.

  5. Допомога на дітей одиноким матерям призначається органами праці та соціального захисту населення за  місцем  їх  проживання. Допомога  може  бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

  6. Покриття  витрат  на  виплату  допомоги на дітей одиноким матерям  здійснюється  за  рахунок  коштів  державного  бюджету  у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів".


Юридична консультація ВЖНДО «Дія»

© uaua.info

Новости от lentainform.com

ВХОД или регистрация


Забыли пароль?
Войти с помощью:

Выгоды от учетной
записи на UAUA.info

Вход или РЕГИСТРАЦИЯ

Нажимая “Зарегистрироваться”
вы соглашаетесь правилами пользования
Войти с помощью:

Выгоды от учетной
записи на UAUA.info

Ваш E-mail
указанный при регистрации
Назад

Выгоды от учетной
записи на UAUA.info