Реклама


Методика сенсомоторної інтеграції аутичної дитини

Методика сенсомоторної інтеграції аутичної дитини

Індивідуальна взаємодія аутичної дитини з навколишнім світом характеризується суттєвою індиферентністю до нього, власною «авторською» аутистичною діяльністю і особливою поведінкою, яка відображає не зовнішнє середовище, а складний багатовимірний, зазвичай незрозумілий для оточення, внутрішній світ дитини.

Однією з умов, які сприяють розвитку такої поведінки є дезінтеграція сенсорного сприйняття. Сенсорна інтеграція це структуризація відчуттів, які потім будуть якось використані. Відчуття дає інформацію про фізичне тіло та навколишнє середовище. Кожну мить в наш мозок поступають незчисленна кількість сенсорної інформації – і не тільки від очей та вух, а від усього тіла загалом. Ми маємо також особливе відчуття, яке фіксує дію сили тяжіння, та його рух по відношенню до Землі. Іншими словами сенсорна інтеграція – це організація сенсорних сигналів, дякуючи який, мозок забезпечує ефективне реагування тіла та перцепцію, формує емоції та думки. Те, як дитина переробляє оточуючу та внутрішню інформацію, впливає на розвиток його почуттів, думок та дій. Навіть незначне порушення в процесах діяльності мозку можуть впливати на те як дитина набуває побутових навичок, навчається та спілкується.

Порядок розвитку психічних процесів у дитини:

  • відчуття
  • увага
  • мислення
  • сприйняття
  • пам`ять
  • воля
  • дія
  • мова

aytizm

Здійснюються вони саме в такій послідовності – від відчуття до сприйняття, від сприйняття до уваги, від уваги до пам`яті і так далі. Здатність сприймати відчуття з оточуючого світу крізь три основних канали сприйняття (слух, зір та тіло) та інтерпретувати їх зветься сенсорикою.

Процес відчуття та сприйняття у дітей з порушенням розвитку, як правило, збережене, але спотворена чи зовсім відсутня інтерпретація сприйнятого сигналу. Дитина відчуває дискомфорт, але не розуміє причину та місце цього стану. І реакція дитини спрямована на дискомфорт взагалі – вона може кричати, плакати, проявляти агресію чи самоагресію. При відсутності інтерпретації, дитина може не розпізнати тривожності сигналу, що може привести навіть до припинення її фізичного існування.

Загальним проявом дісфункції сенсорний регуляції є неспроможність дитини підтримувати необхідну ступінь уваги, а також концентрувати увагу на завданні, що стоїть перед нею.

При запровадженні тілесно-сенсорної терапії ми очікуємо наступний ефект:

Очікуваний ефект Якісні показники
Адаптивні „відповіді” дитини на больові та дискомфортні подразники. Зменшення часового проміжку між подразником та відповіддю.
Покращення орієнтування дитини у власному тілі та просторі. Збільшення рухових можливостей.
Сенсорне насищення. Зменшення або припинення аутостимуляцій.
Активна взаємодія з іншою людиною Дитина сама ініціює контакт.

Дитина з порушенням аутичного спектру має, як правило сенсорні порушення різного ступеня. Їй важко локалізувати тактильне стимулювання та зрозуміти де знаходяться її кінцівки, якщо дитина їх не бачить. Рухове планування теж часто буває в занедбаному стані. Про це можна зробити висновок, якщо попросити дитину повторити не зовсім звичну позу, яку показує терапевт. Сенсорна дезінтеграція у дитини з аутичними проявами може проявлятися в нечуттєвості до кордонів власного тіла та особистого простору. В неї не сформовано поняття про власне тіло. Це помітно в дезінтеграції вектору „око-рука”, зниження больового відчуття, зниження чи спотворення тактильної чуттєвості, по неадекватній реакції на різку зміну положення тіла у просторі.

Є три види „неякісної” обробки сенсорних сигналів, які часто зустрічаються у дітей з аутичним спектром розвитку. По-перше, це сенсорний сигнал не „реєструється” мозком як треба, тому дитина на щось не звертає уваги, а на інше реагує занадто бурхливо. По-друге, зустрічається погана модуляція сенсорних сигналів, особливо вестибулярних та тактильних: це є причиною розвитку гравітаційній невпевненості та надчуттєвості. По-третє погано працює та частина мозку, яка відповідає за позив до дій, особливо до нових, чи до зміни дій. Це приводить до того, що пригнічується цікавість до праці, яка зазвичай вважається конструктивною та корисною. Тобто, в мозку (в лімбічної системі) є область яка „вирішує” який сенсорний імпульс реєструвати та запропоновувати наший увазі. У дітей з порушенням аутичного спектру вона функціонує погано, тому вони не фіксують багато з того, що помічають інші. Чим гірше працює ця зона мозку, тим важче допомогти дитині набути навичок, необхідних в повсякденному житті.

Методика в напрямку тілесно-сенсорної терапії, яку ми застосовуємо на заняттях в БО”Школа-Сходинки” полягає у наступному:

Етап Сенс Базові вправи
Пробудова тіла Відновлення контакту з власним тілом, зменшення м`язової напруги, розвиток навичок невербального спілкування. Нормалізація тонусу, диференційована координація у просторі власного тіла, поліпшення стійкості. Рухові вправи та навчання релаксації.
Сприймання простору. Стабілізація міжпівкулевої взаємодії, формування просторових відносин, відчуття ритму, розвиток спритності та уваги. Рухові та когнітивні вправи.
Розвиток похідної регуляції. Формування саморегуляції, підвищення самоконтролю, швидка обробка смислової та просторової інформації Когнітивні та ігрові вправи.

Заняття проходить на підлозі. Терапевт знаходиться в безпосередньою близькості від дитини. Допоміжні матеріали – щітки з ворсом різної жорсткість, масажні м`ячики, гребінці, ліхтарик, брязкальця та ін. Час одного заняття 50-60 хвилин.

На першій зустрічі, ми діагностуємо дитину. Виявляємо зони тіла, в яких недостатнє чи спотворене відчуття. швидкість м`язової, зорової та слухової відповіді на подразник, рівень просторового сприйняття, ступінь зорової амплітуди. В залежності від виявлених негараздів ми плануємо подальшу роботу. Зазвичай робота з дитиною починається з такого положення: терапіст сидить на підлозі, а дитина сидить у нього на колінах, повернена обличчям. Ми починаємо роботу з кистей рук : зжаття, обернення, тиск. Поступово просуваємося вище – лікті, плечі, шия. Ноги також починаємо відпрацьовувати з пальців, а закінчуємо сідничними м`язами. При роботі з кінцівками можна застосовувати щітковий масаж, потім добре провести обтиснення та стискання суглобів. Поверхневі та глибокі притиснення мають на меті виявити, та при необхідності скорегувати ступінь чуттєвості та адекватність сприйняття тактильних відчуттів. При роботі з дитиною дуже важлива емоційна складова. Дитина з аутичним спектром розвитку має зрозуміти, що те що вона робить бажано, та приносить задоволення не тільки їй, але й присутнім дорослим. Це значно підвищує самоцінність дитини по-перше у власних очах, та як наслідок стимулює її до подальшої активності в набуванні нових вмінь та навичок.

Одним з важливих чинників успіху роботи з дитиною є присутність на занятті батьків. Це є для дитини перш за все запорукою безпеки. Вона не почувається кинутою напризволяще. В неї є можливість просити допомоги у дійсно близької людини. А це в свою чергу працює на усвідомлення критерію «свій-чужий». Також терапіст може деяким чином корегувати відносини дитини з батьками в сенсі надмірного опікування. Терапіст під час занять коментує свої дії і те, що відбувається з дитиною в реальному часі, дає завдання для відпрацювання тих чи інших вправ дома.

Окрім роботи «власним тілом» ми активно застосовуємо різні допоміжні речі. А саме поверхні з різноманітною структурою – від найм`якішої до дуже жорсткої. Наприклад клаптик міху та гребінець з металевими зубцями. Чим різноманітніший асортимент щіток, гумових, дерев`яних, металевих, тканевих речей, тим більше ми маємо можливостей зрозуміти коло сенсорних вподобань та прагнень дитини. Деякі відчуття можна і треба використовувати в якості заохочень для стимулювання когнітивного та соціального розвитку дитини.

Негативні протестні реакції у дитини виникають, як правило, на початку занять. І можуть бути достатньо сильними. Причиною цьому може бути незвичний тісний контакт з терапевтом, незвичні обставини, небажання терапевта робити тільки те, що хоче дитина. Але якщо «пожаліти» дитину та намагатися її заспокоїти звичним для неї способом, чи взагалі припинити заняття, то ефективність роботи зразу ж впаде до нуля, тому що дитина буде діяти привичним для неї способом та не набуватиме нового рухового, тактильного та сенсорного досвіду. Іноді можна спостерігати наступну картину – дитина несамовито кричить, б`ється, кусається, але не на крок не відходить від терапевта. Тим самим показує, що їй треба те, що пропонує терапевт.

Ми спираємося на думку, що будь-якої дитині із звичайним розвитком і з затримкою психічного розвитку притаманна підсвідоме прагнення до руху та сенсорних відчуттів. Але неадекватне сенсомоторне сприйняття робить неефективним будь-який учбовий процес. Тому перш ніж запропоновувати дитині когнітивні завдання та вправи необхідно вирівняти її тілесні та сенсорні відчуття. Поліпшити адекватне сприйняття власного тіла та переміщення тіла у просторі. В процесі сенсомоторної інтеграції ми можемо давати перші навички взаємодії з оточуючими, навички вербального спілкування, запроваджувати елементи поведінкового та когнітивного розвитку.


Старший психолог БО "Школа-сходинки"
Товстуха С.В.



  • подписаться
  • распечатать
  • в избранное

 
 
Последние новости

ВХОД или регистрация


Забыли пароль?
Войти с помощью:
Выгоды от учетной
записи на UAUA.info

Вход или РЕГИСТРАЦИЯ

Нажимая “Зарегистрироваться”
вы соглашаетесь правилами пользования
Войти с помощью:
Выгоды от учетной
записи на UAUA.info
Ваш E-mail
указанный при регистрации
Назад
Выгоды от учетной
записи на UAUA.info