Реклама


Счастье назло!

Счастье назло!

Галина (ім’я змінено) довго вагалася, чи варто розповідати свою історію. Занадто багато болю довелося їй перетерпіти на шляху до своєї донечки… Нерозуміння, обман, образи, відвертий спротив і … щасливий фінал. «Можливо моя розповідь додасть комусь віри, – каже Галина. – Тому, що тільки віра допомогла мені вистояти до кінця».

«Я завжди уявляла себе матір’ю, думала про те, як буду вагітною, уявляла, що буду відчувати при цьому. Але вийшло інакше, – розповідає Галина. – Коли я дізналася про свої проблеми, я, звісно, почала лікуватися. Минав місяць за місяцем, і кожен – довжиною в життя. Поїздки до клінік, зустрічі з лікарями, викреслювання днів у календарі…і знову викидень. Я втомилась і якось одного разу просто не змогла переступити поріг лікарні. Тоді у підсвідомості почала визрівати думка про усиновлення».

Батьки Галини не були у захваті від цієї ідеї. Мама підтримала, а ось батько був проти… Обоє дружно проводили з донькою виховні бесіди щодо віку дитини і переконали усиновити малюка близько трьох років. З трьохлітнього віку можна було би виявити психологічні відхилення. Батько Галини – психіатр, і це було для нього вкрай принципово. До того ж трирічна дитина може відвідувати дитячий садок, і Галині не довелося б залишати роботу. Вона працювала замісником директора у приватній компанії. Їй подобалась її робота.

«Документи я зібрала швидко, – продовжує Галина. – Буквально одразу мені запропонували подивитись дворічну дівчинку. Так я познайомилась з дочкою… Коли я приїхала в дитячий будинок, дітки гуляли на вулиці. Кожен намагався мені сподобатись, а Ніка стояла в сторонці і дивилась на мене своїми сумними сірими очима. Не можу передати, що відбувається у душі, коли бачиш маленьку дитину з дорослими очима... Забути її я вже не змогла.

Коли я приїхала до неї через два тижні, вона мене впізнала. Підбігла до мене, я її обійняла, а вона так ніжно пригорнулася до мене… Нам дозолили бачитись. Неофіційно – статусу у Ніки не було.

Судова тяганина щодо позбавлення прав біологічної матері затягнулася на півроку. За цей час ми з дівчинкою зріднилися. Аж раптом у дитячому будинку мені почали розповідати, що Ніка мені не потрібна. Що у неї буцімто погана спадковість, що мати у неї алкоголічка, і невідомо, як проходила її вагітність, що дівчинка відстає у розвитку… Крім того виявилось, що на її усиновлення вишикувалась черга. А у мене навіть не було офіційного дозволу з нею бачитись. І кого цікавило, дівчинка називає мене мамою?!

Напередодні Нового року я таки віддала заяву в суд, просила опіку до суду, але… В Службу дітей почали дзвонити (анонімно звісно) й розповідати, що з мене буде погана мама, що мої батьки проти, що дитина для мене – іграшка. Я довго думала, хто міг це зробити. Про те, що я всиновлюю дитину, знали тільки найближчі люди: батьки, подруга та «коханий» (він же за сумісництвом мій начальник), який з самого початку був проти усиновлення. Ми багато сварилися на цю тему, але зрештою, як мені здалося, він примирився з моїм рішенням. Коли я розповіла йому про дзвінки у Службу, він навіть і оком не зморгнув. Був страшенно обурений, звинуватив у всьому мою подругу. Я йому повірила. А згодом він у всьому зізнався... Пообіцяв, що такого більше не буде.

А далі знову суди. У Службі мені сказали, що адвоката наймати не варто, що у залу засідань його все одно не пустять. Казали, що суд можна провести і за місцем мого проживання, і за місцем проживання дитини. Обіцяли допомогти оформити папери швидше, якщо суд відбудеться у нашому місті. Я знову повірила… А час спливав. Судові засідання відкладались без будь-яких пояснень. Моє терпіння було на межі.

Черговий раз засідання перенесли через те, що судовий засідатель просто не з’явився у залі суду. І тоді суддя «раптом» згадала, що суд повинен проводитись тільки за місцем знаходження дитини. До цього часу пам’ятаю, як вона мені сказала: «Вам просто не судилося всиновити дитину. Треба змиритися». І тут я все зрозуміла: суддя оформляла документи на фірмі, у якій я працювала, а мій «коханий» – досить впливова людина у місті.

Це був удар для мене. З «коханим» ми розійшлися, а я почала діяти інакше. Звернулася до президента, до прем’єр-міністра, в Департамент з усиновлення. А допомогла мені юрист дитячого будинку, де перебувала моя дівчинка. Я ніколи не забуду Ніну Іванівну… Її мені сам Бог послав . Якби не вона, невідомо, чим би вся ця епопея закінчилася. Вже через два тижні відбувся суд. Дитину я забрала, в день, коли суддя виніс рішення на мою користь.

З адаптацією у нас особливих проблем не було. Перші місяці Ніка дуже боялася, що я можу зникнути. Не відпускала мою руку навіть уві сні. А ще вона дуже боялась свят: думала, що якщо її гарно одягають, то хочуть віддати назад у дитячий будинок.

Скоро буде рік, як ми з Нікою разом. Тепер ми – справжня сім’я: я і моя найрідніша, найближча в світі людинка. Бабуся, і дідусь Ніку обожнюють. У три роки дівчинка вміє рахувати, знає букви. Нічим не відрізняється від одноліток. Тільки іноді її погляд стає таким серйозним…

Ніка попала в дитячий будинок коли їй було чотири місяці. Але каже, що пам’ятає своїх біологічних батьків. Час від часу вона запитує у мене про них. В такі моменти вона міркує, як доросла людина. Мені навіть трохи моторошно стає від того.

Про те, що Ніка – всиновлена, знають фактично тільки мої батьки. Дівчинка ззовні дуже на мене схожа. Крім того, так склалися обставини, що в той період, коли я її всиновлювала, померла моя двоюрідна сестра. У неї була маленька донечка. ЇЇ забрали інші родичі, але багато хто думає, що Ніка – саме моя племінниця. Я не стала це припущення заперечувати.

Загалом, ми нікому не розповідаємо, що Ніка усиновлена. На жаль, наше суспільство ще не готове адекватно сприймати такі речі. У мене не з доброго дива склалася така думка.
Нещодавно Ніка розповіла, що у них в садку з’явилась нова дівчинка Ліза: «У Лізи –
мама і тато чужі. ЇЇ ніхто не любить, її називають «дітдомівською». А я буду з нею дружити. Мені її жаль».  

Статья любезно предоставлена сайтом www.sirotstvy.net


  • подписаться
  • распечатать
  • в избранное

Последние новости

ВХОД или регистрация


Забыли пароль?
Войти с помощью:
Выгоды от учетной
записи на UAUA.info

Вход или РЕГИСТРАЦИЯ

Нажимая “Зарегистрироваться”
вы соглашаетесь правилами пользования
Войти с помощью:
Выгоды от учетной
записи на UAUA.info
Ваш E-mail
указанный при регистрации
Назад
Выгоды от учетной
записи на UAUA.info