Реклама

Шукайте свою мову: чому я читаю книжки, а мій син - ні

Шукайте свою мову: чому я читаю книжки, а мій син - ні

Вчителька Віра Карасьова розповідає, чому вона любить читання, яку роль відіграють у її житті книжки, та чому її син не йде її шляхом. 

Шукайте свою мову: чому я читаю книжки, а мій син - ні - изображение №1
Віра Карасьова 
вчителька 

Читаю по 400-500 сторінок другий день. Навіщо?

От що б там не казали про корисність читання - але дуже і дуже часто це банальна втеча від власної реальності.

Ну ок - таке собі замкнене коло: колись ти починаєш читати, потім завдяки цьому тобі вдається сприймати реальність на кілька метрів ширшою; а там дофіга "іншого", незвичного, аж занадто дофіга, - тому знову втікаєш в книжки; наче втік, але протягом цієї втечі бульбашка сприйняття розтягнулася ще на десяток метрів, ти повертаєшся у світ і думаєш собі "йоооооой.......".

Потім щось робиш; звикаєш до цього розширеного всесвіту. В якийсь момент кажеш "та нуууу!!" і знову втікаєш.

Питання, чи пощастить настільки, щоб десь там на чергових ітераціях циклу тобі зустрічалися правильні люди і книги. Люди, що допоможуть розуміти книжки, і книжки, що допоможуть розуміти людей.

Зрозуміла найважливішу перевагу читання перед іншими видами розваг/відпочинку/розвитку.

Жоден з них не вміє так конструювати людину, як книга. Ми не просто бачимо, як у кіно. Ми чуємо думки. Іноді навіть більше - чуємо думки багатьох.

Скажу банальне - письменник створює світ, у який ми поринаємо. Кіно/відеоігри/музика/що там ще можуть наблизитися до реалістичності. Стопятсот-Д - ну а чого би власне і ні.

От тільки комп'ютер/кінокадр/музичний фрагмент не здатен генерувати людські особистості (поки що?). І генерувати умови, у яких ми би занурювалися не просто у картинку, а у досвід автора і не тільки.

А от книжка може. Не через якусь супер-крутизну чи унікальність, аж ніяк.

Лише через те, що користується тим же методом кодування інформації, що і людина. Природнім методом. Словом.

Ми називаємо світ словом, не піснею чи малюнком (принаймні, подавляюча більшість). Навіть ті, хто співають і малюють - окрім того ще і розмовляють. Якщо дитина сперше малювала - то це її природня мова; малюнки їй говоритимуть більше, ніж книжки, бо говоритимуть її рідною мовою.

Тому мій син і не читає( - для нього рідна мова це мова відеокартинки, і йому буде важче, бо ж наші очі не принадні для транслювання назовні придуманих кадрів).

Моя мова - слова. Якось вже так вийшло. Тому мій світ с кожним разом все ширший і ширший; лякає цією широтою; змушує знову втікати в книжки.

А позаяк книжки за великим рахунком хороші, то з кожним поверненням знову доводиться бачити більше.

Тож шукайте свою мову. Ту, що покаже вам найкраще, яким світ є поза нашими концепціями і стереотипами. Покаже "речі, якими вони є".

Опубліковано з дозволу автора. Автор - вчителька Віра Карасьова https://www.facebook.com/ViraKarasjova/

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що почитати дітям англійською: 7 книг для дошкільнят

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Правило п'яти пальців: як вибрати правильну книгу для дитини

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Комікси для дітей та підлітків українською мовою: 20 найцікавіших книг


Последние новости

ВХОД или регистрация


Забыли пароль?

Вход или РЕГИСТРАЦИЯ

Нажимая “Зарегистрироваться”,
вы соглашаетесь с правилами пользования
Введите ваш E-mail,
указанный при регистрации
Назад